НЕСКЛА́ДНИЙ, а, е.
1. Позбавлений злагодженості, гармонійності. Раптом овеча отара залляла вулицю і сколихнула повітря нескладним беканням (Михайло Коцюбинський, II, 1955, 16); Почулись перші постріли. І вже з цього моменту нескладні випали, які перейшли в перестрілку, не стихали (Любомир Дмитерко, Наречена, 1959, 46).
2. Позбавлений логічної послідовності; невдалий, безглуздий. Простіть, що ця замітка вийшла така нескладна (Михайло Коцюбинський, III, 1956, 234); Кузь одмахнувсь од нескладних думок і поглянув навколо (Павло Тичина, I, 1957, 236).
3. Який має непропорційні, погано складені форми (про фігуру людини і т. ін.). — Одмінилася зовсім Текля — помітив Тихій — нескладна в стану (Костянтин Гордієнко, Дівчина.., 1954, 208); Невмілий, нескладний, з дияконськими патлами, він часто потрапляє серед повстанців у смішне становище (Олесь Гончар, II, 1959, 70).
НЕСКЛАДНИ́Й, а, е.
1. Який має просту форму, будову і т. ін. Нескладний різальний інструмент; Дівчина-інженер господарським оком оглянула нескладне майно вишки (Олесь Донченко, II, 1956, 70);
// Який не потребує великих зусиль для виконання, здійснення. Працює [Ліна] пікетажисткою — це од слова пікет. Обов’язки нескладні, ходиш, переставляєш геодезичну рейку, а майстер нівелює (Олесь Гончар, Тронка, 1963, 186); Під час виконання цих нескладних акробатичних вправ Марки Баніт ретельно стежив за кожним рухом юнака (Дмитро Ткач, Арена, 1960, 141).
2. Простий щодо природи, характеру і т. ін. Селянин, обставини його життя, його нескладна здебільшого психологія — то майже і все, над чим працювала фантазія. українського письменника (Михайло Коцюбинський, III, 1956, 239); Повторення.. нескладної церемонії прийняття до Січі перебив прихід Бульби (Олександр Довженко, I, 1958, 229).