НЕСКІНЧЕННИЙ

НЕСКІНЧЕ́ННИЙ, а, е. Який дуже довго триває. Місяць другий вже ведеться Нескінченна та облога (Леся Українка, I, 1951, 370);
//  Який не мав видимих меж, дуже довгий. Одразу ж за лісовим ровом починалися нескінченні поля (Василь Козаченко, Гарячі руки, 1960, 143); Сотні тисяч киян ішли нескінченним потоком у святкових колонах (Іван Цюпа, Назустріч.., 1958, 154);
//  Який не кінчається, постійний. Вгорі кружляли лапаті сніжинки і співали свою нескінченну пісню електропроводи (Юрій Збанацький, Старший брат, 1952, 68);
//  Необмежений, дуже великий (про кількість). Кожен організм має нескінченну кількість спадкових властивостей (Наука і життя, 4, 1963, 21).