НЕСКАЗА́ННИЙ, а, е.
1. Якого не можна виразити, передати словами. Мотря під холод дві дошки спалила, бо не було чим у хаті прокурити… Біднота несказанна, злидні невилазні! (Панас Мирний, I, 1949, 140); І ліс, і моріжок, і річка мені здавались чарівними й повними несказанної краси, чогось неземного (Олесь Досвітній, Вибр., 1959, 50).
2. Дуже великий силою свого вияву; незвичайний. Несказанний гомін широкими хвилями вилітав з корчми крізь відчинені двері (Михайло Коцюбинський, I, 1955, 21); Скочив [Іван] з своєї постелі і кинувся до матері. В очах світилась несказанна радість (Петро Колесник, Терен.., 1959, 26).