НЕСІ́ЯНИЙ, а, е.
1. Якого не займали посівами; незасіяний. Вони бачили, як один за другим панські маєтки занепадали, великі степи неорані, несіяні пустували… (Панас Мирний, IV, 1955, 214); Своя нива кожного цікавила мало — лежала песіяпа, неорана (Андрій Головко, II, 1957, 253);
// Якого не висівали, по сіяли. Чи теж мало зілля несіяного, непроханого й некоханого нагодилось у дідову пасіку (Марко Вовчок, I, 1955, 382); Любе сонце! Ти в землі завмерлій знову будиш силу; несіяні квіти засіяли взгір’я, і луг, і могилу… (Уляна Кравченко, Вибр., 1958, 104).
2. Поочищений від домішок за допомогою просівання (про насіння, борошно і т. ін.). Лейзор держав їх у таких казармах, харчував такими харчами, що безщасні литвини, звикши їсти невіяний та несіяний хліб, кидали заводи і тікали (Нечуй-Левицький, II, 1956, 95).