НЕШЛЮ́БНИЙ, а, е. Який не перебуває в юридично оформленому шлюбі. Ліпше вам буде статись моєю, хоч нешлюбною дружиною, ніж вічною служницею (Іван Франко, III, 1950, 104); — Поки нешлюбні були — через гори і провалля ходив [Бердник], аби зобачити [побачити] мене на часинку. А побралися — все сама та сама… (Ігор Муратов, Буковинська повість, 1959, 196).
Нешлюбна дитина — дитина, що народилася, існує без прийняття шлюбу батьками. В його становищі опротестований вексель — це все одно, що нешлюбна дитина для дівчини з порядної родини (Ірина Вільде, Сестри.., 1958, 415).
НЕШЛЮБНИЙ
Тлумачення слова