НЕЩАСЛИ́ВИЙ, а, е.
1. Позбавлений щастя, радості і т. ін. Співав він, що любив колись щиро та вірно, а йому зрада сталась несподівана, — і вже повік нещасливий він житиме (Марко Вовчок, I, 1955, 203); За народ свій нещасливий, Повна щирої журби, Ти ступила на правдивий Шлях святої боротьби (Павло Грабовський, I, 1959, 82);
// у чому. Якому не щастить у чому-небудь. Нещасливий в особистому житті, Шевченко найвищу й найчистішу красу світу бачив у жінці, в матері (Максим Рильський, III, 1956, 245).
2. Який приносить горе, нещастя і т. ін. — Доле моя нещаслива! Що ти наробила? Нащо мені дітей дала? Чом мене не вбила? Нехай вони б поховали, А то я ховаю (Тарас Шевченко, I, 1963, 137); — Коли трапиться.. нещасливий випадок в селі і є лікар зараз же на місці, під рукою, — то це велика справа (Ірина Вільде, Сестри.., 1958, 43); Для Романа світ кохання найповніше розкривався в піснях; але у них завжди любов була нещасливою, з печаллю розлуки і горем утрати (Михайло Стельмах, I, 1962, 400);
// Пов’язаний з чиїмось нещастям, горем, стос. до нього (про місце, час). От з того часу оминають нас опришки, бо тут, у Яворові, нещасливе місце для них (Гнат Хоткевич, II, 1966, 72).
♦ Нещаслива[я] година (годинонька): а) уживається як вигук при вираженні горя, нещастя і т. ін. Нещаслива годинонько, Що ж я наробила? Ой нащо ж я свою долю Та й занапастила! (Леся Українка, I, 1951, 331); — Нещасливая годинонько, безталанна моя доленько! (Панас Мирний, I, 1954, 85); б) уживається в складі лайливого виразу. Побий тебе лиха година та нещаслива! (Номис, 1864, № 8740); — А щоб випускала лихая година та нещаслива і вашого справника (Квітка-Основ’яненко, II, 1956, 272).