НЕЩАДИ́МИЙ, а, е. Який виражає крайній ступінь чого-небудь. Була собі дуже вбога молодиця з дитиною, дуже вбога — таке вже вбожество нещадиме, що не те, що самій їсти, — дитину не мала чим годувати (Марко Вовчок, I, 1955, 384); — Неначе вчепилася в мене недоля, вчепились нещадимі злидні та й годі! І день, і ніч думаю, а все не вгадаю, чого я такий безщасний (Нечуй-Левицький, I, 1956, 56).
Нещадима голь — дуже бідні люди. — Народ пливе до нас з усього краю… Нещадима голь! (Яків Качура, II, 1958, 429).
НЕЩАДИМИЙ
Тлумачення слова