НЕШАНОБЛИ́ВИЙ, а, е. Який не виявляє поваги до інших. — Невже тепер усі діти отакі невдячні та нешанобливі до своїх батьків? — запитує розгублено Софія (Анатолій Дімаров, Ідол, 1961, 220);
// Власт. такій людині. — Чого смієшся! — розсердився отець Кирило. Він не любив мого батька за красу і нешанобливу вдачу (Олександр Довженко, Зачарована Десна, 1957, 486).
НЕШАНОБЛИВИЙ
Тлумачення слова