НЕСАМОВИТО. Присл. до несамовитий. Івась несамовито закричав, схопився і кинувся до дверей (Панас Мирний, I, 1954, 272); Вітер несамовито стугонів віконницями, гудів у комині (Олесь Донченко, Дочка, 1950, 22); Хлопці й дівчата несамовито працювали, вгрузаючи по коліна у розквашене болотяне місиво (Антон Хижняк, Килимок, 1961, 6).
НЕСАМОВИТО
Тлумачення слова