НЕРВУВАТИ, ую, уєш, недок.
1. неперех. Те саме, що нервуватися. Жінка помітно нервувала і час від часу зиркала у вікно (Петро Панч, Синів.., 1959, 5); Учитель навпомацки, нервуючи, знаходить пачку листівок, розділяє їх надвоє і вкладає в чоботи (Михайло Стельмах, I, 1962, 438).
2. перех. Приводити кого-небудь у стан нервового збудження, роздратування; прикро вражати чим-небудь. Ольга нетерпляче прикусила губу. Короткі, нескладні відповіді дівчини нервували її (Іван Микитенко, II, 1957, 296); — І знаєте, точнісінько так і мене все нервувало й бентежило (Михайло Чабанівський, Стоїть явір.., 1959, 150).