НЕРУШИ́МИЙ, а, е.
1. Який не може бути порушеним, перерваним ким-, чим-небудь; непорушний. Це була хвилина нерушимої клятьби, яку завжди ..давали людям своїм князі Русі (Семен Скляренко, Святослав, 1959, 264); Нерушима дружба народів СРСР — одна з найважливіших основ багатонаціональної Радянської соціалістичної держави (Тези про 300-річчя возз’єднання.., 1954, 4); Слово шахтаря нерушиме (Радянська Україна, 2.VIII 1951, 1);
// Якого не повинні зачіпати, до якого не повинні доторкатися. Що діди та батьки кров’ю здобули, те нерушиме. Л що надбав [Підпара], то його праця, і всяким неробам зась (Михайло Коцюбинський, II, 1955, 53).
2. Те саме, що нерухомий 1 1. Їх розмову підслухали зелені верби, нерушимі скелі, ясний місяць та соловейки (Нечуй-Левицький, I, 1950, 54).