НЕРУКОТВО́РНИЙ, а, е. Створений, зробленим без участі рук людніш, не людською працею. Ти [О. Пушкін] пам’ятник собі воздвиг нерукотворний, І нічиїм його не зруйнувать рукам (Максим Рильський, III, 1961, 38); Було щось нерукотворне є невимушеному, гармонійному розсипі вогнів, у їх тремтливому миготінні (Микола Руденко, Остання шабля, 1959, 313).
НЕРУКОТВОРНИЙ
Тлумачення слова