НЕРОЗПІ́ЗНАНИЙ, а, е.
1. Якого важко відрізнити, розпізнати. Тихо навколо й не тихо. Все сповнене особливих, нерозпізнаних звуків (Олександр Довженко, I, 1958, 87); Кажани грудками падали на білі чалми товстих ішанів та на парусові костюми невідомих, у тіні нерозпізнаних людей (Іван Ле, Міжгір’я, 1953, 199).
2. Те саме, що непізнаний. В останні секунди свого віку він увесь тягнеться до нерозпізнаної грані майбутнього, яка от-от мала розкритись перед пилі (Михайло Стельмах, II, 1962, 205).