НЕРОЗБІ́РЛИВИЙ, а, е.
1. Який важко або неможливо розібрати, прочитати, сприйняти і т. ін. Лемент то затихав, то лунав дужче. Долітали якісь нерозбірливі слова (Степан Васильченко, II, 1959, 364); Він сидить і записує дрібним, нерозбірливим почерком те, що діється тепер у них на очах (Оксана Іваненко, Таємниця, 1959, 99); Нерозбірливим від контузії голосом він квапить лікаря, який його оглядає (Юрій Яновський, I, 1954, 160).
2. розм. Невимогливий при виборі, оцінці і т. ін. кого-, чого-небудь. М. Г. Черпишевський різко критикував тих природодослідників і, зокрема, математиків, які були нерозбірливими у виборі філософських керівників (Наука і життя, 6, 1964, 9).