НЕРОБО́ЧИЙ, а, е.
1. Не признач. для роботи, вільний від роботи; у який не працюють (про час). Найбільша радість Марусі була, як у неробочий день часом приходив до неї батько (Борис Грінченко, I, 1963, 372); Варя Кочубей виливала з алюмінію ложки в неробочий час (Дмитро Ткач, Плем’я.., 1961, 46).
2. Не власт. тому, хто займається фізичною працею; не такий, як у робочої людини. Ішла ставна висока панна в шовковій сукні, в квітчастому брилі. Далеко ясіла кохане та ніжне лице, мармурові неробочі руки (Степан Васильченко, I, 1959, 265).
3. Який не хоче працювати. Читайте ж, муза що бормоче [бурмоче]: Що там з Енесм плив Массик, .. ледащо неробоче (Іван Котляревський, I, 1952, 251).