НЕРІВНО 1. Присл. до нерівний 1. Бог нерівно ділить: жде, щоб самі ділилися (Номис, 1864, № 81).
НЕРІВНО 2. Присл. до нерівний 2. Є свічада, так нерівно одшліфовані, що навіть сам Аполлон одбивається в них карикатурою (Леся Українка, IV, 1954, 134); Терентій помічає, що шийка шкалика нерівно відбита (Михайло Стельмах, I, 1962, 498); Остап дихає важко й нерівно (Андрій Головко, II, 1957, 366); З самого ранку робочий день у Надії почався нерівно, як мінлива погода (Яків Баш, Надія, 1960, 147); Поет поводиться доволі нерівно (Михайло Коцюбинський, III, 1956, 23).