НЕРА́НО, присл. Те саме, що пізно. Маланка облягалась нерано (Михайло Коцюбинський, II, 1955, 74);
// у знач. присудк. сл. — Василино! вставай, бо вже нерано! — будила мати дочку (Нечуй-Левицький, II, 1956, 34); — Ходім додому, Юрок, — сказала мама, витираючи сльози, — вже нерано (Юрій Смолич, II, 1958, 23).
НЕРАНО
Тлумачення слова