НЕРА́ДІСНИЙ, а, е.
1. Який містить у собі що-небудь сумне; сповнений суму, печалі. Явдосі не спалося. Стару голову турбували важкі та нерадісні думки про Йосипову долю… (Панас Мирний, IV, 1955, 52); До Свирида приходили спомини,.. похмурі, нерадісні, а часто й страшні (Анатолій Дімаров, І будуть люди, 1964, 98);
// Який викликає це радість, а почуття смутку, печалі. Я вже засумував був од деяких нерадісних чуток (Михайло Коцюбинський, III, 1956, 361); Я теж люблю. Палка, важка, Нерадісна моя любов (Іван Франко, XIII, 1954, 143).
2. Охоплений почуттям смутку, печалі і т. ін. Пріська повернула додому сумна та нерадісна (Панас Мирний, III, 1954, 20); — Наталю! Чом ти така нерадісна? (Максим Горький, II, перекл. Ковганюка, 1952, 313); * Образно. Тече прозора, як сльоза, Нерадісна вода (Платон Воронько, Три покоління, 1950, 29).