НЕРАДІСНО.
1. Присл. до нерадісний. Він нерадісно волікся за отарою, немов загубив що або ішов на кару (Панас Мирний, IV, 1955, 27).
2. у знач. присудк. сл. Охопило почуття смутку, печалі. [Наталя:] Коли на душі важко та нерадісно, то жарти і співи не милі! (Панас Мирний, V, 1955, 14); — А мені без нього [сина] — нерадісно. Прийдеш додому — порожньо (Максим Горький, II, перекл. Ковгапюка, 1952, 313).