НЕПИСЬМЕ́ННИЙ, а, е. Який не вміє читати й писати. Ми люди темні, неписьменні! (Леся Українка, II, 1951, 489); Ягідка зовсім неписьменний. Не вмів навіть розписатись (Олесь Гончар, III, 1959, 343);
// у знач. ім. неписьменні, них, мн. (одн. неписьменний, ного, чол.; неписьменна, ної, жін.). Ті, що не вміють читати й писати. Газету, як дістаєте на селі, так уголос читайте, бо багацько на селі неписьменних (Остап Вишня, I, 1956, 106);
// Який не знає чого-небудь, необізнаний з чимсь. Інститут [Глухівський учительський інститут до революції] виховував добронравних, політично неписьменних, наївних учителів для вищих початкових шкіл (Олександр Довженко, I, 1958, 14).
НЕПИСЬМЕННИЙ
Тлумачення слова