НЕПИ́ШНИЙ, а, е, діал.
1. Скромний. [Аврелія:] Навіть ту непишну одіж, що я ношу, віддав би [Мартіан] на убогих, якби я вмерла… (Леся Українка, III, 1952, 279).
2. Негордий, простий. Нігде нема таких дівчат красивих, моторних.., непишних, як на Гончарівці (Квітка-Основ’яненко, II, 1956, 310).
3. у сполуч. з як. Засоромлений, сконфужений. Вийшов я й відси [під адвоката], як непишний. Але тепер уже підступає мені злість під серце (Лесь Мартович, Тв., 1954, 205).