НЕПРИВІ́ТНО.
1. Присл. до непривітний. Копронідос зустрів його дуже непривітно… (Нечуй-Левицький, III, 1956, 392); Од мене син мій непривітно одводить очі золоті… (Володимир Сосюра, II, 1958, 455).
2. у знач. присудк. сл. Неприємно, незатишно. Дівчинці було вдома без батька журно й непривітно (Олесь Донченко, IV, 1957, 157); Настала пізня осінь, на полі мокро, непривітно (Іван Ле, Право.., 1957, 23).