НЕПРИМІ́ТНИЙ, а, е.
1. Якого важко або неможливо побачити, примітити. Здалеку непримітна старовина різала око, псувала архітектурний ансамбль (Василь Кучер, Чорноморці, 1948, 19);
// рідко. Який не має істотного, важливого значення; маловажний, незначний. — Згадала своє давнє життя, свою дитячу пору, дівування, — все-все, до самого непримітного… (Панас Мирний, I, 195-і, 92).
2. перен. Який мало відрізняється від інших, не привертає до себе уваги. Христя пішла по течії довідатися, куди-то плине ця непримітна річечка (Панас Мирний, III, 1954, 348); Глиняна, напівзапесена пісками Каховка, нічим непримітне позаштатне містечко (Олесь Гончар, Таврія, 1952, 32).