НЕПРИ́БРАНИЙ, а, е.
1. Не приведений у належний стан, порядок. По ліву руч, під стіною, стояла неприбрана кровать [ліжко] (Панас Мирний, III, 1954, 154); Валентин Модестович і Ганна Іванівна довго ще сиділи за неприбраним столом (Юрій Шовкопляс, Інженери, 1948, 173);
// Не одягнений по-святковому. Вона неприбрана, як була зранку в робочому, так і після перерви вийшла працювати в своїй чабанській одежі (Олесь Гончар, Тронка, 1963, 326);
// Який не забрали, не поклали, не відправили і т. ін. на потрібне місце. По дворі скрізь валялись купи неприбраного гною, бігали собаки (Нечуй-Левицький, I, 1956, 167); На столі неприбраний рушник і немита тарілка (Олександр Копиленко, Земля.., 1957, 183).
2. Залишений незібраним; не вивезений з поля. Червопоармійці добровільно викликались допомогти селянам швидше впорати врожай, що через безнастанні обстріли так, здебільшого неприбраний, і ждав дощів у полукіпках (Олесь Гончар, II, 1959, 366); Де-не-де маячили неприбрані копи (Спиридон Добровольський, Олов’яні солдатики, 1961, 6).