НЕПРОЗО́РИЙ, а, е.
1. Який не пропускає через себе промені світла; який не просвічує наскрізь. В кутку на покуті, од малесеньких віконець з непрозорими шибками, було сливе поночі (Нечуй-Левицький, III, 1956, 324); Під дією світла знижується якість молока. У нас значна кількість молока надходить в продаж в непрозорій тарі з спеціального паперу (Хлібороб України, 4, 1967, 47).
2. У якому не можна нічого розглядіти. — Застогнав [ведмідь] — так тяжко, так жалібно, мов грішна душа на муках, — і повалився додолу, щез у непрозорій пітьмі (Іван Франко, IV, 1950, 26); Наліг туман на воду й береги, Густий і непрозорий (Максим Рильський, II, 1960, 198); * Образно. [Мавка:] У тебе голос чистий, як струмок, а очі — непрозорі (Леся Українка, III, 1952, 216).