НЕПРОЩЕ́ННИЙ, а, е.
1. Якому не простили гріхів. А тим часом непрощенний Грішний умирає (Тарас Шевченко, I, 1951, 538).
2. Якого не можна простити, вибачити. Однаково непрощенні і для літератора і для педагога невибагливість, казенність у роботі, недостатнє чуття відповідальності (Літературна Україна, 8.I 1965, 1).
3. Який ніколи не зникає через небажання простити, вибачити комусь що-небудь. Все влилося в цей крик: .. і розчарування, і страшна непрощенна жіноча образа (Вадим Собко, Звичайне життя, 1957, 178); Вони [думи] отруювали душу, сповняли її тривогою і неспокоєм за сім’ю, вони живили її непрощенною помстою (Анатолій Шиян, Баланда, 1957, 105).