НЕПРОНИКНИ́Й, а, е.
1. У який не може заходити вода, повітря і т. ін. Силосні споруди повинні бути непроникними для повітря і води (Організація і технологія тракторних робіт, 1956, 261).
2. Те саме, що непроглядний. Тут, під густими непроникними шатами дуба, — райська прохолода (Юрій Збанацький, Сеспель, 1961, 434); Туман прикривав усе непроникною запоною (Михайло Чабанівський, Балканська весна, 1960, 379).
3. перен. Який приховує свої почуття, наміри; скритний. Правив [кіньми] завзятий і непосидючий Варивон Очерет, а позад нього сидів непроникний у своїй чорноті отець Миколай (Михайло Стельмах, II, 1962, 271).