НЕПРО́ХАНИЙ, а, е.
1. Який прибув без запрошення; некликаний. У полі Орачі на ярину орали, І Муха там була, І хоч її, непрохану, ганяли, Одначе крадькома і їла, і пила (Леонід Глібов, Вибр., 1951, 86); Неголосно перемовляючись, спідлоба дивилися [козаки] на непроханих гостей (Зінаїда Тулуб, Людолови, I, 1957, 17).
2. перен. Який з’являється всупереч бажанню; небажаний. Відганяла Хима непрохану думку, що лякала її своєю незвичайністю… (Михайло Коцюбинський, I, 1955, 94); — Покидають мене мої кращі друзі! — сумно шепотів Хмельницький, витираючи непрохані сльози (Яків Качура, Вибр., 1953, 94).