НЕПРА́ВИЙ, а, е.
1. Який діє, поводить себе несправедливо, неправильно. Щоб розвіяти сумніви у Коваліва, а разом з тим затамувати власний біль, він сказав з викликом: — Ви неправі (Михайло Чабанівський, Тече вода.., 1961, 54);
// у знач. ім. неправі, вих, мн. Ті, хто діє неправильно, всупереч справедливості. Бог кара неправих, Правим помагає (Тарас Шевченко, II, 1963, 289).
2. Який суперечить справедливості, правді; несправедливий. — От діти, от милі, слово від їх неправе не почуєш (Панас Мирний, IV, 1955, 115); — Неправе діло задумала княгиня, — сказав Добислав (Семен Скляренко, Святослав, 1959, 120); Цар творив неправий суд І війною нищив люд (Леонід Первомайський, Райдуга.., 1960, 85).