НЕПРА́ВЕДНИЙ, а, е, рідко.
1. Який діє несправедливо, не по правді; несправедливий. Люде горді, неправедні, Своїм судом судять (Тарас Шевченко, II, 1963, 317);
// Який суперечить, не відповідає справедливості. * Образно. Я бачив радість, бачив кривду люту І ту людську неправедну отруту, Яку в житті ти стерпіти не міг (Андрій Малишко, Звенигора, 1959, 313);
// Неправильний, невірний. — Нехай чоловік буде умний [розумний] і розсудливий, скільки хоче, але коли він цієї філософії не вміє приноровити до життя, то ця філософія неправедна (Ольга Кобилянська, I, 1956, 184).
2. Який суперечить прийнятим у певному середовищі нормам моралі; грішний. Неправедне життя.