НЕПРАЦЕЗДА́ТНИЙ, а, е. Який через старість, хворобу і т. ін. утратив здатність працювати або й не мав її від народження. Непрацездатні члени сім’ї, які були на утриманні колгоспника, що помер, одержують пенсію (Хлібороб України, 12, 1964, 34);
// у знач. ім. непрацездатні, них, мн. Ті, хто втратив здатність працювати або й не мав її від народження. Спочатку вони [панн] грали на окремі двори. Згодом їм стало скучно і нецікаво гаяти час на старих і непрацездатних (Яків Баш, На землі.., 1957, 9).
НЕПРАЦЕЗДАТНИЙ
Тлумачення слова