НЕПОЗБУ́ТНІЙ, я, є, розм. Від якого важко звільнитися. В непозбутньому горі плакала жінка під хатою (Олександр Довженко, I, 1958, 283); На його [казаха] виснаженому обличчі лежала печать непозбутньої журби (Семен Журахович, Опов., 1956, 259).
НЕПОЗБУТНІЙ
Тлумачення слова