НЕПОВОРО́ТНИЙ, а, е. Який не повернеться, не повториться. Знищення великої земельної власності на Західній Україні, передача землі в руки народу, — це другий, величний, неповоротний крок нашої землі в переможний Жовтень (Степан Тудор, Вибр., 1949, 347); Смерть Михайла Івановича [Калініна] діячі радянської культури, як і весь наш народ, сприйняли як тяжку неповоротну втрату (Радянська Україна, 5.VI 1946, 1);
// у знач. ім. неповоротне, ного, сер. Те, що не повернеться, не повториться. Сколихнулось у ньому глибоке бажання рушити кудись за сином, наздоганяти неповоротне (Олександр Довженко, I, 1958, 85).
НЕПОВОРОТНИ́Й, а, е. Те саме, що неповороткий. Матня одрізнявся од усього товариства.. Який завтовшки, такий завбільшки; неповоротний, неохайний (Панас Мирний, II, 1954, 158).