НЕПОВНОЛІ́ТТЯ, я, сер. Вік людини, що не досягла повноліття. [Тарталюк:] Тихше, тихше, я з вами не розмовляю. У вас за неповноліттям навіть паспорта немає (Іван Кочерга, II, 1956, 422); Сашко мріяв бути дорослим, вирости якнайшвидше — і гірко катувався своїм неповноліттям (Юрій Смолич, Світанок.., 1953, 30).
НЕПОВНОЛІТТЯ
Тлумачення слова