НЕПОВНОЛІТНІЙ

НЕПОВНОЛІ́ТНІЙ, я, є. Який не досяг повноліття. — Вона ще неповнолітня, тітка є її опікункою (Іван Франко, VI, 1951, 293); — Ну, Крук ще, на щастя, неповнолітній, тому і вдалося мені вирвати хлопця.. від трибуналу (Петро Козланюк, Ю. Крук, 1957, 418);
//  у знач. ім. неповнолітні, ніх, мн. (одн. неповнолітній, нього, чол.; неповнолітня, ньої, жін.). Ті, хто не досяг повноліття. Найскладнішим і найвідповідальнішим завданням адміністративних органів є попередження рецидивної злочинності і злочинності неповнолітніх (Комуніст України, 9, 1960, 22);  * У порівняннях. — Тоді на тобі один рядок, бо ти два не годна гнати… — і дав [Андрій] Химі один рядок, на сміх усім заробітчанам, гмов неповнолітній (Яків Качура, II, 1958, 9).