НЕПОТРІ́БНИЙ, а, е.
1. У якому немає потреби, необхідності. [Принцеса:] Обридла ся робота непотрібна! Навіщо прясти! (Леся Українка, II, 1951, 191); В нас немає непотрібних, некорисних професій (Олесь Донченко, V, 1957, 236).
2. розм. Те саме, що непристойний. Дяк потріпує навіть старих і благочестивих дідів, не то що чоловіків та молодиць усякими непотрібними словами (Нечуй-Левицький, IV, 1956, 168); Левко обкидає Христину в думках непотрібними словами (Михайло Стельмах, I, 1962, 152).