НЕПОТРІ́БНО, присудк. сл. Немає потреби, необхідності. — От завжди так, — не слухаєшся, бігаєш, куди непотрібно (Леся Українка, III, 1952, 635); Я хутко відігнав від себе думку теж дременути в ті темні суточки, бо тепер це було майже непотрібно (Олесь Досвітній, Вибр., 1959, 140); Розмовляти так було непотрібно й чудно (Юрій Яновський, II, 1958, 91).
НЕПОТРІБНО
Тлумачення слова