НЕПОСИДЮ́ЩИЙ, а, е. Те саме, що непосидючий. То був хлопчик на вигляд років дванадцяти, бідовий, непосидющий (Степан Васильченко, I, 1959, 72); Наталочка, біленька дівчинка, дуже така непосидюща, рухлива та прудка (Остап Вишня, II, 1950, 333); Жваві, непосидющі рухи робили її зовсім молодою (Лесь Мартович, Тв., 1954, 346).
НЕПОСИДЮЩИЙ
Тлумачення слова