НЕПОСИДЮ́ЧИЙ, а, е. Який не любить довго бути на одному місці і без певного заняття; дуже рухливий, енергійний. Був Матвій непосидючий і працьовитий, завжди собі якусь роботу знайде (Іван Цюпа, Назустріч.., 1958, 387); Непосидючий він. Посадить мати за стіл домашні завдання виконувати, а Валерію не сидиться (Юрій Збанацький, Старшин брат, 1952, 3);
// Власт. такій людині. Він набрався сил, і давня жвава й непосидюча вдача повернулась до нього (Василь Козаченко, Гарячі руки, 1960, 240).
НЕПОСИДЮЧИЙ
Тлумачення слова