НЕПОСИДЯ́ЧИЙ, а, е. Те саме, що непосидючий. — Непосидяча дівчина: то в хату, то з хати (Любов Яновська, I, 1959, 145); Був батько дуже непосидячий і в будні нудився без роботи (Мийко, Моя Минківка, 1962, 47); Для його непосидячої натури, це [крадіжка] була робота, з котрої одному виходила користь, другому шкода… (Панас Мирний, I, 1949, 230).
НЕПОСИДЯЧИЙ
Тлумачення слова