НЕПО́СЛУХ, у, чол. Небажання або відмовлення підкорятися кому-небудь, слухатися когось; неслухняність. За непослух і лінивство він бив товаришів без милосердя (Осип Маковей, Вибр., 1954, 354); Судді виносили свої вироки над гуцулами за непослух владі (Василь Кучер, Дорога.., 1958, 144).
НЕПОСЛУХ
Тлумачення слова