НЕПОРУШНО. Присл. до непорушний. Настя сиділа непорушно на лаві (Михайло Коцюбинський, I, 1955, 72); Погляд, яким він непорушно уставився в одну точку, на мить ніби погас (Ле і Левада, Південний захід, 1950, 350); Сам [ленінградський друг] глибоко й непорушно вірив, Що йде із ним у полум’я боїв Палкий трибун — Сергій Миронич Кіров (Максим Рильський, II, 1960, 331).
НЕПОРУШНО
Тлумачення слова