НЕПОРУ́ШНІСТЬ, ності, жін. Абстр. ім. до непорушний. Очі його наче милувались надзвичайною непорушністю води (Натан Рибак, Помилка.., 1956, 118); Обличчя в Олянки не по літах суворе і наче скам’янгле в непорушності (Андрій Головко, I, 1957, 375); Через два роки вмер [Марковський], підточений сумнівами в непорушності й правоті старої житейської мудрості (Іван Ле, Міжгір’я, 1953, 24);
// Стан, що характеризується відсутністю руху. Якось незвично серед цього безгоміння та непорушності (Олесь Гончар, Тронка, 1963, 289).
НЕПОРУШНІСТЬ
Тлумачення слова