НЕПОРОЗУМІ́ННЯ, я, сер.
1. Недостатнє, неправильно розуміння чого-небудь. — Товариші! Явне непорозуміння… Не так мене зрозуміли… (Антон Хижняк, Невгамовна, 1961, 18); Він [незнайомець] говорив про дружбу Фінляндії з Радянським Союзом, про те, що дехто побоюється цієї дружби, а дехто, через непорозуміння та відсталість, недолюблює і недооцінює її (Юрій Збанацький, Любов, 1957, 128);
// Яка-небудь плутанина, неясність; випадкова помилка. Скільки непорозумінь.. виникає у перекладачів, які беруться за справу без достатнього знання мови (Максим Рильський, III, 1956, 131); [Благонравов:] Я знаю, що думає про вас командуючий. А те, що ви орденоносець — це просто непорозуміння (Олександр Корнійчук, II, 1955, 62).
2. Взаємне нерозуміння; незгода, суперечка. У його з мужиками не було сварок ніколи, а коли й були непорозуміння, то вони кінчалися ладом (Борис Грінченко, II, 1963, 19); В дружній сім’ї непорозуміння тривають недовго (Олександр Копиленко, Десятикласники, 1938, 118).