НЕПОМІТНО. Присл. до непомітний 1. Дівчата непомітно зглянулись і осміхнулись (Степан Васильченко, II, 1959, 48); В блакитній високості непомітно почали виникати хмарки (Олександр Довженко, I, 1958, 95);
// у знач. присудк. сл. Не можна помітити. — Вам непомітно, що ми пливемо (Михайло Коцюбинський, II, 1955, 289).
НЕПОМІТНО
Тлумачення слова