НЕПОМІРНИЙ

НЕПОМІ́РНИЙ, а, е. Який перевершує, звичайну міру; надмірний. Цілі купи розкішних кетяг [кетягів] так і обліпили кущ, так і вгинають лозу під непомірною вагою (Михайло Коцюбинський, I, 1955, 190); [Надія:] А чого у нас тепер так багато гіпертоніків? [Катерина:] Найчастіше — від непомірного апетиту (Олександр Корнійчук, II, 1955, 286); Вона [Килина Макарівна] була такої непомірної висоти, що мало не торкалася стелі (Яків Баш, Надія, 1960, 27);
//  Позбавлений розмірності, пропорційного співвідношення. Малі ноженята байдуже про непомірні чоботи своє робили: він ними швидко чекрижив [ішов] все вперед та вперед (Панас Мирний, IV, 1955, 299); Він голосно пошморгував носом, поблискував очима, підсував на лоба непомірного кашкета (Юрій Збанацький, Мор. чайка, 1959, 51).