НЕПОМІРКО́ВАНИЙ, а, е.
1. Який не знає міри у своїх бажаннях, вимогах; нездержливий. Його жінка була непоміркована, розтратлива, любила розкіш та шикарне гойне життя й сипала грішми, як половою (Нечуй-Левицький, IV, 1950, 229).
2. Який діє без обдумування; нерозсудливий. — А ти, вража дочко, така непоміркована, що ставиш горщик на самому краєчку! (Нечуй-Левицький, III, 1956, 209);
// Уживається як лайливе слово. — Навіжена, безглузда, непоміркована, схаменись! — говорив Клим, приступаючи до Лукини (Нечуй-Левицький, III, 1950, 359).