НЕПОМІ́ЧЕНИЙ, а, е. Якого ніхто не помітив. Дітвора нишпорить попід кущами, вишукує непомічені грона (Михайло Коцюбинський, I, 1955, 191); Заходить Іван Аніканов, непомічений спиняється біля куща і дивиться на Ольгу (Вадим Собко, П’єси, 1958, 370).
НЕПОМІЧЕНИЙ
Тлумачення слова