НЕПОКВА́ПНО, рідко. Присл. до непоквапний. — Писати палички, думаєте, не подія в житті? Непоквапно, рівно — теж уміти треба (Костянтин Гордієнко, Буян, 1938, 11); Дзигарі на першому поверсі у вестибюлі непоквапно відбили вісім ударів (Юрій Смолич, День.., 1950, 269).
НЕПОКВАПНО
Тлумачення слова