НЕПОКІ́ЙНИЙ, а, е. Те саме, що неспокійний. Він такий блідий, такий непокійний вийшов тоді з хати й напрямився прямо з двору (Панас Мирний, IV, 1955, 40); В очах [Тетяни] заяскрилася непокійна давня туга, горда, палюча тоска (Степан Васильченко, II, 1959, 105).
НЕПОКІЙНИЙ
Тлумачення слова